В Кримінальному процесуальному кодексі України передбачена та нормативно закріплена така форма участі спеціаліста-консультанта (у нашому випадку юридичного психолога) (ст.ст. 71 та 360 КПК України), що дозволяє використовувати означену форму з питань психологічного характеру. У ч. 1 ст. 71 КПК України, виписано, що спеціалістом у кримінальному провадженні є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками і може надавати консультації, пояснення, довідки та висновки під час досудового розслідування і судового розгляду з питань, що потребують відповідних спеціальних знань і навичок. Більш того ч. 2 ст. 71 КПК України, конкретизує, що спеціаліст може бути залучений сторонами кримінального провадження під час досудового розслідування і судом під час судового розгляду для надання висновків. Окрім іншого, останній має право згідно п. 7 ч. 4 ст. 71 КПК України надавати висновки з питань, що належать до сфери його знань, під час досудового розслідування кримінальних проступків, у тому числі, зважаючи на цей же п. 7 ч. 4 ст. 71 КПК України та п. 3 ч. 3 ст. 214 КПК України надавати висновок з переглянутого запису кіно, відео зйомки для з’ясування обставин вчинення кримінального проступку до внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.Участь юридичного психолога у слідчо-судових діях в межах кримінального судочинства відображається такими процесуальними документами як: «Письмове пояснення спеціаліста», «Письмове пояснення спеціаліста-консультанта» та «Висновок спеціаліста». Щодо вагомості означених документів, то тут варто наголосити, що «Письмове пояснення спеціаліста» – юридичного психолога (ст. ст. 71 та 360 КПК України) може використовуватися як додаток до протоколу процесуальної дії (п. 2. ч. 2 ст. 105 КПК України) та класифікується як документ (ч. 1 ст. 99 КПК України), що є окремим джерелом доказів згідно ч. 2 ст. 84 КПК України. З цих же позицій варто розглядати і «Висновок спеціаліста-юридичного психолога», що може надаватися у межах кримінального провадження, особливо під час судового розгляду за клопотанням сторін (ч. 1, 2 ст. 71 КПК України та ч. ч. 6, 7 ст. 95 КПК України) та класифікується як показання (ч. 1 ст. 95 КПК України) чи документ (ч. 1 ст. 99 КПК України), що є джерелами доказів згідно ч. 2 ст. 84 КПК України. Таке положення цілком логічно застосовувати й до такої форми використання психологічних знань як «консультація спеціаліста-психолога» (ст. 360 КПК України).Можливості у кримінальному судочинстві юридичного психолога як спеціаліста:наявність/відсутність моральних страждань внаслідок «незаконних дій, або бездіяльності інших осіб»; причинний зв’язок між ситуацією спричинення шкоди та стражданнями; встановлення, в чому саме полягають моральні страждання в юридично визначених обставинах; інтенсивність, глибина та тривалість страждань; вирішення питання про наявність у неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого затримання психічного розвитку та його здатності повністю або частково усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними в конкретній ситуації; з’ясування рівня розвитку неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого (ч. 2 ст. 486 КПК України); з’ясування соціально-психологічних рис особи неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого, які необхідно врахувати при призначенні покарання і обранні заходу виховного характеру (ч. 2 ст. 486 КПК України); встановлення статевої зрілості (психологічної) потерпілої (го) особи в кримінальних провадженнях щодо злочинів, передбачених ст. 155 КК України; з’ясування наявності обставин, які викликають сумнів у неупередженості судді чи інших учасників процесу (заявлення на цій підставі відводів); дослідження звички підозрюваного, обвинуваченого (ч. 1 ст. 95 КПК України) та їх причинно-наслідковий зв’язок із скоєним кримінальним правопорушенням (ч. 3 ст. 88 КПК України); з’ясування наявності обставин для (не) визнання допустимим доказом показання з чужих слів;встановлення мотиву помсти в окремих видах злочинів (ст. 364 КК України та ін.); з’ясування (не) можливості застосування неповнолітнім підозрюваному (обвинуваченому) запобіжного заходу (ч. 1 ст. 492 та ч. 4 ст. 493 КПК України); з’ясування наявності обставин про тимчасове видалення неповнолітнього обвинуваченого із зали судового засідання на час дослідження обставин, що можуть негативно вплинути на останнього (ч .1 ст. 495 КПК України); висловленням в суді позиції з приводу найбільш доцільних заходів стосовно перевиховання неповнолітнього обвинуваченого (ч. 2 ст. 496 КПК України); з’ясування наявності обставин про доцільність та ефективність застосування до неповнолітнього обвинуваченого примусових заходів виховного характеру (п. 3 ч. 1 ст. 501 КПК України); допомога при допиті малолітньої або неповнолітньої особи (ч. 1 ст. 226, ст. 490 та ч. 1 ст. 354 та ч. 1 ст. 491 КПК України); допомога при дослідженні обставин провокації хабара з боку хабародавця чи отримувача; з’ясування наявності обставин застосування засобів психологічного впливу на учасників процесу (п. 4 ч. 1 ст. 7, ч. 1, 2 ст. 11 та п. 2 ч. 1 ст. 87 КПК України, ст. 373 КК України; участь в проведенні слідчих (розшукових) дій за участю малолітньої або неповнолітньої особи (ч. 1 ст. 227 КПК України); право з дозволу прокурора, слідчого ставити уточнюючі запитання малолітній або неповнолітній особі (ч. 2 ст. 227 КПК України), а також право під час судового розгляду протестувати проти запитань та ставити запитання (ч. 3 ст. 354 КПК України); з’ясовуються: у разі потреби (втрата пам’яті, відсутність даних про вік тощо) приблизний вік неповнолітнього (п. 1 ч. 1 ст. 485 КПК України); стан психологічного виснаження неповнолітнього (психічне здоров’я, рівень інтелектуального розвитку тощо) (п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК України); соціально-психологічні риси неповнолітнього, які необхідно врахувати при індивідуалізації відповідальності чи обранні заходу виховного характеру (п. 1 ч. 1 ст. 485 КПК України); за наявності даних про розумову відсталість неповнолітнього, не пов’язану з психічною хворобою, повинно бути з’ясовано, чи міг він повністю усвідомлювати значення своїх дій і в якій мірі міг керувати ними (п. 1 ч. 1 ст. 91 КПК України); ставлення неповнолітнього до вчиненого ним діяння (п. 2 ч. 1 ст. 485 КПК України); умови виховання неповнолітнього (п. 3 ч. 1 ст. 485 та п. 1, 2 ч. 1 ст. 487 КПК України); наявність дорослих підбурювачів та інших співучасників кримінального правопорушення (п. 4 ч. 1 ст. 485 КПК України); допомога при дослідженні умов життя та виховання неповнолітнього підозрюваного чи обвинуваченого (ст. 487 КПК України): обстановку (психологічну атмосферу) в сім’ї його виховання (п. 1 ч. 1 ст. 487 КПК України); взаємини між дорослими членами сім’ї та дорослими і дітьми (п. 1 ч. 1 ст. 487 КПК України); ставлення батьків до виховання неповнолітнього (п. 1 ч. 1 ст. 487 КПК України); форми контролю за поведінкою неповнолітнього (п. 1 ч. 1 ст. 487 КПК України); моральні умови сім’ї (п. 1 ч. 1 ст. 487 КПК України); обстановку (психологічну атмосферу) в школі чи іншому навчальному закладі або на виробництві, де навчається чи працює неповнолітній (п. 2 ч. 1 ст. 487 КПК України); ставлення неповнолітнього до навчання чи роботи (п. 2 ч. 1 ст. 487 КПК України); взаємини з вихователем, учителем, однолітками (п. 2 ч. 1 ст. 487 КПК України); характер і ефективність виховних заходів, які раніше застосовувалися до неповнолітнього (п. 2 ч. 1 ст. 487 КПК України); зв’язки і поведінку неповнолітнього поза домом, навчальним закладом та роботою (п. 3 ч. 1 ст. 487 КПК України);участь в слідчій дії – пред’явлення для впізнання (ч. 8 ст. 228 КПК України) у випадку коли як зазначено в ч. 9 ст. 228 КПК України для впізнання можуть бути пред’явлені голос або хода особи яку впізнають;участь при пред’явленні трупа для впізнання (ст. 230 КПК України) для психореабілітаційної роботи з особами (очевидцями та потерпілими, родичами та ін.);надання необхідної допомоги для проведення слідчої дії – обшук (ч. 1 ст. 236 КПК України, ч. 3 ст. 237 та ч. 1 ст. 361 КПК України ) з метою одержання допомоги з питань, що потребують спеціальних психологічних знань (ч. 3 ст. 237 КПК України); надання необхідної допомоги для проведення слідчої дії – слідчий експеримент (ч. 2 ст. 240 КПК України);допомога при дослідженні інформації, отриманої при застосуванні технічних засобів (ст. ст. 266, 359, ч. 3 ст. 266 КПК України та ч. 1 ст. 66 КПК України), наприклад: при перегляді відеозапису огляду місця події зорієнтувати суддю, прокурора чи слідчого в особливих характеристиках підозрюваного, чи навіть виявити його за психологічними ознаками (особливостями поведінки, звичками), відтворити психологічний портрет правопорушника; при прослуховуванні аудіо запису розмови (телефонної, з диктофона, чи іншого пристрою), визначити психологічну характеристику підозрюваного, його звички, особливі мовні прикмети, національність тощо, а відтак зорієнтувати суддю, прокурора чи слідчого в напрямку раціонального підходу до встановлення особи причетної до кримінального правопорушення; допомога при дослідженні чи ознайомленні з різного роду документами (ст. 358 КПК України), з яких призначалась психографологічна експертиза (ч. 2 ст. 358 КПК України), адже у випадку наявності сумніву в достовірності документу (наприклад, чи складений документ в стані сильного душевного хвилювання?, чи складений документ під впливом зовнішніх чинників, погроз, шантажу? тощо) учасники процесу мають право клопотати про призначення психографологічної експертизи; допомога при дослідженні підстав вважати, що на суд присяжних у цілому чи його членів зокрема, був здійснений незаконний вплив через спілкування (психологічний вплив, гіпноз, НЛП тощо) з метою маніпулювання їх рішенням з конкретного провадження (ст. 389 КПК України). Завдяки психодіагностиці безпосередньо під час судового розгляду чи з наданих відео – аудіо матеріалів судового процесу можна встановити, що свідомістю присяжних чи присяжного маніпулювали окремі учасники судового провадження з метою прийняття вигідного їм рішення, а відтак присяжний підлягає усуненню від подальшої участі у справі (п. 2 ч. 1 ст. 390 КПК України); допомога при дослідженні психологічних обставин, що могли призвести до самогубства; допомога при дослідженні обставин щодо поміщення неповнолітнього підозрюваного до камери з повнолітніми особами, що спричинило порушення психологічної рівноваги за віком; допомога при дослідженні підстав «нелюдського» поводження з особою, що спричинило або сильні душевні страждання, оскільки викликало відчуття страху, страждання та неповноцінності, здатних принизити та зганьбити; підготовка запитань експерту для проведення судово-психологічної експертизи;інші питання, що мають юридико-психологічний зміст.
ПОСЛУГИ СПЕЦІАЛІСТА – ПСИХОЛОГА ТА СУДОВОГО ЕКСПЕРТА – ПСИХОЛОГА:
- проведення дослідження та надання висновків у статусі спеціаліста чи судового експерта-психолога у спорах про визначення місця проживання дитини, виховання, догляду за дитиною, у тому числі в межах Гаазької конвенції;
- проведення дослідження та надання висновків у статусі спеціаліста чи судового експерта -психолога стосовно захисту особистостей з різною сексуальною орієнтацією або гендерною ідентичністю;
- проведення дослідження та надання висновків у статусі спеціаліста чи судового експерта-психолога у спорах стосовно вчинення (укладення) особою правочинів в стані “дефекту (вади) волі”;
- проведення досліджень та надання висновків у статусі спеціаліста чи судового експерта-психолога в питаннях визначення стану сильного душевного хвилювання (фізіологічного) афекту, стресу, фрустрації, інших емоційних станів чи рівня глибини душевних (моральних) страждань;
- інші дослідження в межах компетенції.
Розрахунки послуг:
Вивчення матеріалів та консультування в справі спеціаліста-юридичного психолога від 2000 до 4000 грн. Підготовка висновку спеціаліста-юридичного психолога від 5000 до 10000 грн. (з розрахунку за одне запитання)
Вивчення матеріалів та консультування в справі експерта-психолога від 5000 до 7000 грн. Підготовка висновку експерта-психолога від 10000 до 20000 грн. (з розрахунку за одне запитання).